К чему твой взор так потускнел?
Поверь мне, все прекрасно!
Ведь в этот мир для многих дел
Пришел ты не напрасно.
Свой жизни лабиринт пройти
Рожден был ты и каждый,
Чтоб верный путь затем найти,
И Истину познать однажды!
В дороге радость будет ждать,
Увы, и горе – тоже…
Ты сильным будь, чтоб устоять:
Брести в тоске негоже!
Рук маминых тепло храни,
Не забывай совет отца:
«Добро твори и жизнь цени,
Достойным будь дитем Творца!»
Виктор Ульяненко,
Киев, Украина
Родился в 1959г., женат, трое детей,32 года в авиации. Принимая поговорку "Век живи - век учись", мечтаю стать мастером жизни,т.е. учусь ценить и качественно проживать каждое мгновение жизни. Процесс сложный, но чрезвычайно интересный. Верю,что любовь и сострадание спасут мир. e-mail автора:marfa59_nika@mail.ru
Прочитано 2834 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
